Про монастир

Волинь — це колиска Унії. Тут у XVI — XVII ст. зародилася Українська Церква, з’єднана з Апостольським Престолом. За часів Російської імперії вона зазнала утисків, переслідування та повної ліквідації у цьому регіоні, але тепер, за незалежної України, Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) відроджується заново. Нині у Волинській області зареєстровано всього 14 греко-католицьких громад, одиниці з яких мають власні культові приміщення. Бажаючи жити в мирі з усіма конфесіями, вони не ставлять питання про повернення колишньої власності, а намагаються побудувати нові храми й монастирі. Так чинять, зокрема, парафіяни монастиря і церкви св. Василія Великого у місті Луцьку. З 1992 року їхньою громадою опікуються монахи Чину св. Василія Великого УГКЦ, які мешкають у тимчасових келіях. При монастирі діє недільна школа для дітей та підлітків, волинська обласна громадська організація «Українська молодь — Христові», церковні братства «Апостольство молитви» та «Матері Божої Неустанної помочі».

Щонеділі тут проводиться «Біблійна година», тричі на тиждень збирається група міжнародного руху Анонімних Алкоголіків (АА). Кілька разів на рік оо. Василіяни організовують реколекції та прощі для християн усієї Волині незалежно від конфесійної приналежності. Катехитичний осередок при монастирі займається сиротами з місцевої школи-інтернату та неповносправними, скеровує на навчання молодь та дбає про літній відпочинок для дітей. Монастир опікується бідними родинами та самотніми старенькими людьми, допомагає греко-католикам різних волинських громад, провадить іншу харитативну й місіонерську діяльність. В регіоні монастир відомий активною громадською позицією і сприянням місцевим патріотичним організаціям.

Тут ведеться живий екуменічний діалог між католиками, православними і протестантами. Чимало вихованців парафії обрали богопосвячене життя (п’ятеро вступили в монастир), дванадцять юнаків та дівчат навчаються у вищих духовних навчальних закладах Львова, Любліна, Тернополя та Івано-Франківська, апостолують на місцях своєї цивільної праці. Ведучи активне духовне життя, громада гостро відчуває проблему у приміщенні. 250-300 осіб не можуть уміститися під час недільної Святої Літургії у тимчасовій малій і тісній капличці, де влітку температура сягає +32˚С. Спорудження нового храму розпочато шість років тому, проте через вичерпання коштів будівництво ведеться дуже повільно.

Тому громада звертається до всіх людей доброї волі за фінансовою та молитовною підтримкою і наперед дякує усім жертводавцям, хто щиро й щедро спричиниться до духовного відродження на Волині. Принагідно ласкаво запрошуємо відвідати наш мальовничий край озер і лісів, багатий на історичні та культурні пам’ятки старовини. Нехай Господь благословить усіх Вас. 

З історії

З історії відомо, що у Луцьку на Волині було два монастирі. Від 1240 року, після занепаду Київської Русі, є історична згадка про те, що у цьому місті був невеликий монастир, посвячений св. Івану Богослову. У монастирських хроніках про цю обитель є відомості, що з 1720 року вона стала власністю отців Василіян. Згодом ченці луцького монастиря св. Івана Богослова ввійшли до складу Руської Провінції. У 1789 році цю обитель приєднано до Луцького монастиря Чесного Хреста, який 50 років перед тим мав статус архимандрії. Монастир Чесного Хреста у Луцьку ввійшов у склад Руської Провінції від 1739 року до 1833 року.

Саме у той час зрадник нашої Церкви і віри священик Сємашко все зробив для того, щоб 15 василіянських монастирів на тих теренах були ліквідовані, серед них був і Луцький монастир. Але будівля ще донині стоїть в досить непоганому стані. Діяльність отців Василіян на Волині після виходу нашої Церкви з підпілля відродилася після 150-річної перерви. Хоч, як знаємо, у часи переслідувань підпільно душпастирював у Володимирі-Волинському і околицях бл.п.о.Маркіян Когут, ЧСВВ. З 1991 року отці і брати Крехівського монастиря почали регулярно їздити на празник св. Йосафата до цього міста (саме тут пройшли дитячі роки святого). З 1995 року тут постійно проживав о.Григорій Бардак, ЧСВВ.

Він служив кожної неділі у Луцьку в римо-католицькому костелі. Коли церкву відремонтували на території військової частини, то передали її єпархіальному священику о.декану Роману Бегею. Отці Василіяни переїхали жити в іншу частину Луцька, у 55-ий мікрорайон. Тут вони зробили на основі вагончика тимчасовий монастир із трьох кімнат, в яких проживали до 2008 року. У 1995 р. ченці розпочали зведення монастиря і величавого собору. За ігуменату о.Григорія Бардака, ЧСВВ викопано котлован. Після о.Григорія тут деякий час служив о.Всеволод Сокирко.

Пізніше настоятелем монастиря у Луцьку став о.Дмитро Григорак, ЧСВВ, якому вдалося з допомогою спонсорів і жертводавців розпочати будівництво монастиря і церкви. На даний час вже споруджено монастир, святилище, та підземну церкву, яку освячено у 2008 році за настоятельства о.Терентія Цапчука ЧСВВ.